Є обеліски, плити і колони.
І урочисті квіти роковин.
І хто ми є? Усім усі мільйони,
А хтось комусь однісінький один.
Тебе немає. Але є мій спомин.
І не згадаю, ні, я спом’яну.
І спом’яну, і пом’яну.
І ще раз війни прокляну.
                           Ліна Костенко

Війна... Таке страшне, жахливе слово. 1418 днів і ночей боролися наші воїни, поклавши на вівтар Перемоги найдорожче - життя. Понад 40 місяців - з червня 1941-го по жовтень 1944-го - палахкотіла війна на українській землі. 10 мільйонів українців вона забрала з собою.  
Події війни не перестають вражати силою народного духу, величчю подвигу мільйонів, що піднялися на захист своїх осель і родин. Про це створено тисячі книг, кінофільмів, картин, симфоній, пісень. Однак тема героїзму в роки війни нескінченна, бо має вічне джерело, витоки якого - у народній пам'яті, що закарбувала імена тих, хто поліг в ім'я Перемоги. Ця пам'ять незгасла - вона у наших серцях.
Про це йшла мова під час бесіди-хроніки “Нам 41-ий не забути, нам 45-ий славити», яка відбулася 7 травня  в читальному залі центральної районної бібліотеки.
Огляд літератури «Про минуле - заради майбутнього»  провела    Любов Цинюк, бібліотекар-бібліограф  центральної районної бібліотеки.
Присутні також познайомилися з  книжково-ілюстративною виставкою «Немеркнуче світло Великого Подвигу», яку розгорнуто в читальній залі бібліотеки.
Минуть століття, приходитимуть у світ все нові й нові покоління, але ніколи не забудеться подвиг нашого багатостраждального народу, який зробив величезний внесок у Перемогу. Колись, одразу по війні, у визволених селах, вогонь бережно несли від хати до хати, щоб зігрітися самим і зігріти інших, шоб ним освітити хату, а радістю душі. Отак і вогонь життя іде від покоління до покоління - в майбутнє.
Дякуємо нашим воїнам за свободу, за право виховувати і ростити дітей на рідній землі.
Земний уклін усім, хто пройшов полями битв, хто кував перемогу в тилу, хто захищав нашу Вітчизну!