13 квітня  в Богородчанській ЗОШ I-III ст. № 1  відбулася  літературна зустріч «Прочитайте  мене між рядків» з участю прикарпатської письменниці Оксани Кузів, зорганізована бібліотекарями шкільної та центральної районної книгозбірень. На зустрічі були присутні учні 9-10-их класів, вчителі-філологи, класні керівники.
«Перша книга Оксани Кузів «Адамцьо» увійшла до переліку 80 найкращих українських книжок за останнє десятиліття. І з упевненістю можемо сказати, що залишає вагомий слід у душі кожного читача», - зазначили ведучі  зустрічі, учні школи   Валерія Маслій і Каріна Гаврилів, представивши присутнім гостю школи – письменницю Оксану Кузів.
Основним лейтмотивом зустрічі було творче спілкування з авторкою. Вона розповіла чимало цікавого про себе, свої погляди на життя, про книжкових героїв, зачитала уривки із твору "Адамцьо".
«Сюжети моїх творів взяті з людських уст – сказала, звертаючись до присутніх на зустрічі, пані Оксана, - із народного життя. Долі персонажів я перепустила через серце.  Працюючи журналістом, я побувала в одному із сіл Богородчанського району, зустрічалася із жінкою на ім’я Ганна.  І настільки попалась цікава жінка, настільки життєва історія зачепила, що ніяк не могла заспокоїтись, кілька ночей не спала, у голові прокручувала все знову і знову. А ввечері підійшла до вікна і вже бачила не лише головну героїню, а цілий фільм, чітко чула діалоги, чула, що думає головна героїня, ніби була у двох реаліях. Взяла до рук ручку і записала». 
Так народилась  перша повість «Там, де гори підпирають небо».
А далі – «Адамцьо – вінець Божого творива» та «Скривджена любов».
Найважче письменниці далася бувальщина  «Адамцьо – вінець Божого творива». Найперше, Адамцьо – то є чоловік, а бути у ролі головного героя-чоловіка - дуже важко. І при тому це чоловік  убогий духом, вбогий морально.  Історію цю Оксана Кузів почула, коли лежала у лікарні. Жінка розповіла, що десь на Калущині молода жіночка народила двійняток, обох сліпеньких. І вся родина задумалась, за що така кара? Чому двоє молодих людей, які кохають один одного і, здавалось би, не мають ніякого важкого гріха, народили двійко сліпеньких дітей? І от, коли діткам було десь по три місяці, прадідусь цієї породіллі зізнався, що колись, за радянських часів, коли нищилися масово церкви, образи, релігія була знівельована абсолютно, він зробив дуже великий гріх – вирізав очі статуї Ісуса Христа. 
Авторка вирішила написати про це. Та зупинилася  на виборі імені головного героя. Відповідь прийшла несподівано: у церкві почула, як священик на проповіді говорив, що Адам – вінець Божого творива, його вершина… Тоді Оксана вже знала, що герой буде називатись не будь-як, а Адамцьо. Бо Адам – то є людина-вершина, могутня, створена на подобу Божу, а Адамцьо – щось таке пестливе, змаліле, те, яке змогло отак супроти Бога повстати,,,
А далі О. Кузів трепетно декламувала свої вірші, обдарувавши всіх присутніх своїм величним, поетичним словом.
Читали поезію О.Кузів також і учні 9 – Б класу Мар'яна Струтинська, Іванна Матвіїв та Каріна Гаврилів. А Валерія Маслій подарувала  авторці пісню.
І щирими були слова подяки за зустріч від вчителя  школи Жанни Васильків. 
Під час заходу було використано мультимедійну презентацію від Мар'яни Криховської, шкільного бібліотекаря, та учні школи змогли ознайомитись з добіркою публікацій на сторінках часопису «Слово народу», які висвітлюють творчість Оксани Кузів.