Іван Франко
                      27.08.1856 - 16.05.1916
    160 років з дня народження Каменяра

Геній. Символ і батько нації, яку в муках творчості народжував і плекав молоком слова, бо вірив, що воно - Бог. А, значить, має силу над силами і дух його має надзвичайну святість, щоб впливати на серце і душу людини.
Син коваля Якова і вже в цьому є біблійна старозавітність і місія бути месією для потребуючих. А далі стати українським Мойсеєм і Каменярем водночас. Лупати скалу несвободи народу і визволити його від кріпацтва духу, водячи чужими пустелями в пошуках своєї вітчизни.
Так працювати натхненно, до самозабуття і бути чоловіком, батьком, написати чи не всі сто томів, міг лише він, Іван Франко, поруч якого можна поставити десятки і десятки академіків, які будуть лише горбами біля нього - гори - вершини, вкритої славою деміурга.
Шевченко був його духовним батьком, а він гідним сином, який підібрав зброю вітцівського слова і не був переможений жодним ворогом, якому ім'я Легіон. Навіть найбільший ворог людства - час, не здолав його ані ганьбою, ані безпам'янством, а лише додав значень, досягнень і слави, яку знає небо, земля і сущий люд, який з часом ще більше потребуватиме Франка, якого знає- не знає, а вірить, що він Геній, Батько, Мойсей.

                                                                                          Василь Бабій,
                                                                              лауреат премії ім. І. Франка