Головна » Події » МИХАЙЛО ЯЦКІВ: ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ
19:16
МИХАЙЛО ЯЦКІВ: ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ
фото МИХАЙЛО ЯЦКІВ: ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ
31 серпня в читальному залі центральної районної бібліотеки відбувся вечір-портрет "Михайло Яцків: знаний і незнаний".

Михайло Яцків народився у селі Лесівка колишнього Богородчанського повіту на Станіславщині, в селянській родині. Навчався М. Яцків спершу у початковій школі в містечку Лисці, а пізніше у Станіславі. У вересні 1886 року М. Яцків поступив у Станіславську вищу гімназію. Тут він належав до таємного учнівського гуртка, яким керував  відомий український  письменник Денис Лукіянович. За активну участь у роботі цього гуртка в 1890 році М. Яцківа, учня IV класу, з гімназії було виключено.
Два роки М. Яцків не міг вступити до жодної гімназії, але цей час не пропав марно. Юнак провів його у наполегливому самостійному навчанні, він ближче пізнав життя, змужнів. Справою М. Яцківа займалася Львівська шкільна крайова рада. Було вирішено, що дворічне перебування юнака поза школою - покарання недостатнє, і його направлено для продовження навчання до гімназії у Бережанах з відповідним попередженням адміністрації і поліції.
Здібний до навчання і охочий до громадської діяльності, Михайло швидко здобув симпатії передової частини своїх шкільних товаришів. В Бережанах М. Яцків був знайомий з літераторами і громадськими діячами, був у близьких взаєминах з письменником Андрієм Чайковським, користувався його бібліотекою і літературними порадами.
До дирекції почали надходити матеріали про недозволену громадську діяльність М. Яцківа. На останньому (1896) році навчання М. Яцків, який був дуже здібним учнем і проявляв талант уже в своїх перших літературних творах, змушений був залишити гімназію. На цьому й закінчилось його офіціальне навчання.
Зірвавшись з «гімназійного припону», М. Яцків пішов у життя, яке зустріло його дуже непривітно. Затхлу гімназичну атмосферу він викрив потім у повісті «Огні горять»(1902).
Опинившись на незнаному і вибоїстому шляху «самостійного життя», М. Яцків шукає засобів для існування. Він займається літературною творчістю і одночасно самоосвітою. Багаті знання, якими особливо відзначається М. Яцків у галузі літературознавства, історії, мовознавства, театрального мистецтва, етнографії, він здобув шляхом наполегливої праці над собою.
В другій половині 1896 року М. Яцків став актором мандрівного театру, яким керував Степан Курбас-Янович. М. Яцків приїздить до Львова і в 1897 році поступає на роботу в страхово-кредитне товариство «Дністер». Працює писарем, а після складення спеціальних бухгалтерських іспитів у Торговельній академії - рахівником. Разом з цим він працював у театрі і користувався великим успіхом у глядачів.
В 1899 році були надруковані перші оповідання - «Недоумна», Пробудження», «Собака», «Що ж робити?», «Весняний захват», «Затроєна шпилька». В наступному році (1900) було опубліковано його прекрасне реалістичне оповідання «У наймах».
З 1899 року М. Яцків завдяки І. Франкові працює по сумісництву в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові в «Літературно-науковому віснику» і видавництві «Русько-українська спілка».
В 1913 році вийшла повість «Блискавиці», збірка «Смерть бога» та брошура «Іван Франко. В 40-у річницю».
Настала війна, письменника забрали в австрійську армію, і творчі плани залишились нездійсненими. В армії М. Яцків був рядовим солдатом і фронтового лиха зазнав сповна.
В грудні 1914 року М. Яцків здався в російський полон, в якому перебував дуже короткий час. В числі інших полонених його було відправлено в тил.
В 1916 році в журналі «Шляхи» було надруковано його оповідання  «Горлиця». В цьому ж році вийшла з друку перша, а в 1917 році друга частина повісті «Танець тіней». В 1917 році була видана збірка нарисів «Далекі шляхи», в 1919 році -  збірка творів  «Боротьба з головою».
Коли прийшла радянська влада, М.Яцків працює у Львівському обласному відділі народної освіти, а з червня 1940 року - бібліотекарем у бібліотеці Львівського філіалу Академії наук УРСР. З новою енергією М. Яцків взявся до творчої праці. Він працював над новими творами, докінчував раніше розпочаті та готував до нових видань краще зі свого доробку.
Цю важливу і корисну роботу перервала війна. М. Яцків опинився на окупованій території. До глибини душі ненавидячи фашистських зайд, він мусив переховуватися від них і сторонитися  тих, хто перейшов на службу до гітлерівців.
Після вигнання окупантів М. Яцків продовжує творити з новою силою. Пише оповідання, опрацьовує свої старі твори, виступає в пресі. В 1950 році у видавництві «Радянський письменник» вийшла його книжка «Оповідання». В 1953 році у Львові були видані «Вибрані оповідання», в 1956 році - повість «В лабетах», що є новою редакцією повісті «Танець тіней», а в 1957 році - «Вибране».
Михайло Яцків – автор збірника мініатюр і оповідань («Казка про перстень», 1907; «Чорні крила», 1909; «Adagio», 1912).
1921 року Яцків був редактором газети «Рідний край», а після 1940 року працював у Львівській бібліотеці АН УРСР.
За останні роки життя  опубліковано такі  твори: «Молоде вино грониться» (1958), «Новели» (1959) та спогади про І. Франка, В. Стефаника (1946).
 У записах Яцківа видано «Народні пісні» (1983).
 Аж до останніх днів свого життя - помер 9 грудня 1961 року - М. Яцків невтомно працював над здійсненням цікавих творчих задумів - писав новели і повість про карпатських лісорубів, у якій мав охопити період від панщини до наших днів.
Про письменницький доробок майстра слова говорили у своїх виступах бібліотекар читального залу Марія Пороговська, письменник Василь Бабій. Монолог із оповідання "Що ж робити?.." прочитала лауреат районної премії ім. М. Яцківа Галина Магас.
В рамках заходу влаштовано книжково-ілюстративну виставку «Михайло Яцків: знаний і незнаний», на якій представлені твори Михайла Яцківа, а також літературознавчі дослідження С.Єфремова, М.Євшана, В.Качкана, В.Бабія та ін., що висвітлюють життєпис та грані творчості талановитого українського прозаїка.

 

Всі зображення до публікації МИХАЙЛО ЯЦКІВ: ЗНАНИЙ І НЕЗНАНИЙ
Категорія: Події | Переглядів: 233 | Додав: admin | Рейтинг: 5.0/6