Квітослава Цісик
                        4.04.1953- 29.03.1998
Бог дивним чином пов'язав у єдине кольорове суцвіття яскравий букет слова: Цісик, Ліски, Квітка. Звучать вони органічно і гармонійно. Поруч - слава.
Слова Цісики, Ліски, Квітка, яка розквітає у Квітославі. Батьки, мабуть, почули голос Всевишнього, коли задумалися на іменем новонародженої донечки. Ця Квітка вже при народженні заручилася зі Славою.
Змістом життя дівчини стала її величність і всесвітня краса- українська пісня.
Українська пісня стала її свідомим вибором. Це не вона знайшла пісню, а пісня її і вони не розминулося, бо сталося чудо. Пісня отримала такий надзвичайний голос, таку історію, що ні простір, ні час не здолають її.
Голос Квітослави - це особливий голос дитини, яка щойно прокинулася до нового життя і відразу стала улюбленицею народу, який живе в Україні, по той бік океану, навіть народу чужого, який щиро дивувався неповторній красі нашої мови.
Квітка співала, а в підтексті її співу неземне кохання, яке дарує сам Бог.
...Квітка - ім'я ризику, бо недовго цвітуть її пелюстки, в її назву наче був закладений зміст короткого життя. Вона й не прожила довго.
Але хіба вона вмерла? Ні. Її пісня жила, живе і далі житиме. Тут, у Лісках, в Україні, в Америці, у світі. Піснеслава, яку подарувала нам назавжди, з ласки Бога, Квітослава Цісик, дала їй безсмертя і сама стала безсмертною богинею української пісні.
                                                                                                  Василь Бабій