Головна » Події » ПРОЕКТ "ЛІТЕРАТУРНА ПАМ'ЯТЬ"
19:30
ПРОЕКТ "ЛІТЕРАТУРНА ПАМ'ЯТЬ"
фото ПРОЕКТ

ОЛЕСЬ БАБІЙ - МИТУСА ГАЛИЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
(17.03.1897-2.03.1975)

Життя поета і прозаїка Олеся Бабія варте великого роману. Читан¬ня його не було б утомливим, бо сюжетна лінія більш ніж цікава, складна, загадкова, багато імпресії, драми та іронії поміж рядків.
Але якщо без зайвого проговорювання, то про Олеся Бабія можна без пафосу сказати: він усе своє життя служив українській справі. Словом і ділом. Його слово з'являється в трагічні, а разом і героїчні моменти українського перелому історії. Перші вірші мали прозорий задум і назву «На Київ!» та «Привіт Січовим Стрільцям».
Похід за словом Олесь Бабій розпочав сімнадцятирічним юнаком, коли в Стрию записався до Легіону січових стрільців. Далі буде Українська Галицька Армія і участь в її складі у багатьох боях проти червоних-більшовицьких та білих-денікінських військ. Бог пощадив Олеся в сумнозвісному «чотирикутнику смерті».
Далі він змінює штик на перо. 1921 року побачила світ перша поетична збірка О. Бабія «Ненависть і любов».
1923-го вийшли його «Поезії. В цьому часі він спільно з В. Бобинським, Р. Купчинським, Ю. Шкрумеляком засновують у Львові літературну групу «Митуса».
Але Олесь Бабій не дає собі спокою і в політично-громадському житті. Він причетний до створення ОУН. Не знаходячи собі місця в Галичині, Олесь якийсь час проживає у Празі, де навчається в університеті.
Повертається додому і розуміє, що польська державна машина може забезпечити йому хіба що репресивні заходи. І справді, був «спокій» на чотири роки в Дрогобицькій тюрмі. По виході на волю він пише, друкується. Виходять повісті «Перші стежі» (1937) та «Дві сестри» (1938, Станіслав). Доля щодо нього і далі жорстока й невблаганна. Найгірші часи Другої світової війни О. Бабій переживає в рідному селі Середня на Калущині.
Інтуїція та й досвід підказують йому, що радянська влада не благочинна організація ні для нього, ні для інших таких прогресивних людей, а тим більше націоналістів.
Тому в 1944 році Олесь Бабій кидає прощальний погляд на рідну землю, щоб уже сюди ніколи не повернутися.
Німеччина, табір для переміщених осіб, далі США і проживання в Чикаго, де в 1956 році виходить його книжка «Повстанці».
1975 року він помер, поховали його на цвинтарі св. Миколая в Чикаго. Але поет, як і герої (зокрема й герої його творів), не вмирає. Таке право на безсмертя має і Олесь Бабій.
                                                                                        Василь Бабій, член НСПУ
 

Категорія: Події | Переглядів: 123 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0