3 квітня на абонементі центральної районної бібліотеки ім. М.Яцківа біля книжково-ілюстративної виставки «Ювілейна планета» пройшли хвилинки літератури "Магія слова Олеся Гончара" (до 100-річчя від дня народження Олеся Гончара, першого лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 1962 року).  
Олесь Гончар… Немає, мабуть, жодного українця, який би не знав цього імені. Про Олеся Гончара написано безліч книг і статей. Чи не кожен його твір ставав явищем літературного життя. Він був причетним до найбільших історичних подій минулого століття.
Родом письменник із Дніпропетровщини, ще в дитинстві почав писати, здобув професію журналіста та філолога, працював кореспондентом в обласній газеті, вчителював. Ранні оповідання й повісті - „Черешні цвітуть", „Іван Мостовий" присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався у житті.
З початком Другої світової пішов добровольцем на фронт: йому судилось на власні очі бачити одну з найжорстокіших воєн в історії людства, пережити війну вразливою душею і чутливим серцем. Ще у ті страшні лихоліття дав собі слово: „Якщо лишуся живим, розповім про вас", тобто про друзів-побратимів, з ким випало ділити солдатську долю. І виконав свою обіцянку. 
Він жив літературою, любов'ю до України, в щоденнику Олеся Гончара читаємо: „Письменник - нервова клітина нації. Так уявляється мені його роль і в національному, і в загальнолюдському житті".
„Прапороносці", „Собор", „Людина і зброя", „Тронка", „Берег любові", „Твоя зоря" „Таврія", „Циклон"... - кожен його твір - це розколотий, розтерзаний, розбалансований циклонами історії світ людського буття, який митець прагне гармонізувати. 
«Бережімо собори наших душ!», – ці слова великого сина української нації, класика нашої літератури Олеся Гончара є найсвятішим заповітом українцям і їхнім нащадкам.
Його твори – це наше духовне багатство, вірні друзі в дитинстві, юності і в зрілості. Енергетика, закладена в них, буде зігрівати й надихати наступні покоління на добро, щастя, мир і справедливість. “Найвища краса – краса вірності”, – сказав О. Гончар вустами своїх героїв і сам був втіленням цієї краси і правди.