ПЕТРО ШЕКЕРИК-ДОНИКІВ
 1889-1940
Співець Гуцульщини, її істинний (без пафосу) син в щонайвищій суті і природності. Жодні нутрові води підземних, темних сил не змогли викорчувати його родове коріння і крона його життя цвіла буйно і плоди її гідні часу і безсмертя.
Його стихія стрімка гірська ріка і верховина найвищої гори. Він вміщається в гірське ложе, яке є лоном для творчості. Він створив своєрідний гуцульський епос і сам був тим епосом.
Його обвіяли всі вітри, пройняли бурі боротьби за Українську державу. Історія життя Шекерика-Дониківа - це історія Гуцульщини в часи ЗУНР і терпінь після її втрати.
Він свідок Злуки УНР та ЗУНР, воїн УГА і воїн назавжди аж до своєї загибелі.
Але Бог дав йому в руки не лише гвинтівку-кріс, але і живе перо словесного таланту і натхнення.
Роман «Дідо Іванчик» - його дар Гуцульщині. Він, цей твір, дзеркало в яке вона заглядав, дивне дзеркало в якому відбувається її краса і природа разом з людьми.
Його роман - це щось космічне, закодоване, не розшифроване, але має родовий знак гуцулів, які самі таємницею нашого українського світу. Роман «Дідо Іванчік» - це мало розгадані письмена віків і самих гір, а, головне. їх людей чий смисл більш глибокий ніж є на поверхні наших уявлень.
Після цього роману не можна не закохатися в Гуцульщину, не носити її в серці і прагнути бути з нею.
Шекерик-Доників - це не минуле, бо є і сучасним і майбутнім для прийдешніх поколінь.
Визнаючи його глибокою людиною честі і гідності, високого таланту визнаємо і себе як творінням Божим.
                          Василь Бабій