Олег ЧОРНОГУЗ
Навіть створити невеликий портрет людини, справа з непростих (тим паче невеликий).
А як втиснути в прокрустове ложе листівки все життя і літературний простір українського письменника-сатирика Олега Чорногуза. Увесь його «Сатирикон».
Будемо вважати цей проект за мою скромну спробу такого трибу.
Щоб вас зачарувати іменем Олега Чорногуза для початку намалюю число 15. Саме стільки томів вибраного за плечима цього яскравого письменника.
Але я все бачу та й бачу перед внутрішнім зором два його особливі сатиричні романи: «Аристократ з Вапняки» та «Претенденти на папаху». Це була бомба! А заряд, активна вибухова енергія брала свій початок із «дрібного» гумору, з книжок «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Веселі поради», «Сповідь старого холостяка».
Роман - це роман, а сатиричний, то роман «два в одному». Весела, дотепна, гостра проза. Яку за стилем нема з ким порівняти, щоб той «хтось» не програв потужному перу Олега Чорногуза.
Були ще романи: «Вавілон на Гудзоні», «Я хочу до моря», «Дари пігмеїв». І ще були і дай Боже щоб і надалі з'являлися і нами читалися.
В Олега Чорногуза і публіцистика, гостра, наступально-викривальна, пробійна по болячках і наривах сучасного життя в Україні, а це книжки «Українські колобки», «Діти колонії», «Рабів на бал не запрошують».
Був Олег Чорногуз і редактором «смішних журналів «Перець» та «ВУС», директором «Радянського письменника».
Нагороджений, титулований, відзначений орденами, медалями, преміями – повна папаха вийшла б. Бо Олег Чорногуз то таки аристократ української літератури, шляхетний письменник і зразок для наслідування у творчості.
Дай Боже йому здоров'я, наснаги, любові та успіхів.

                                                                 Василь Бабій, письменник-просвітянин