Марія ТКАЧІВСЬКА
Письменнику нелегко писати або говорити про іншого письменника. Тим більше, про нині сущого, активного, діяльного, творчого. А ще, особливо, чоловікові про жінку. Та ще натуру творчу, інтелектуальну і, Господи, прости, вродливу. Тут відразу у сексизмі звинуватять, тому жодних нагадувань про вроду, жіночність, ладний стан, а лише про саму творчу с особистість.
Опущуся трохи до банальності, бо зайвий раз нагадаю, що Марія - Не дружина Ярослава Ткачівського, бо в нього Леся.
Вона в свого чоловіка жінка, а в нас Марія - письменниця. Членкиня Національної спілки письменників України. І доста давненько, але це не заважає їй добре писати, при цьому зберігаючи свою привабливу скромність. І це даремно, бо має чим хвалитися.
Останнім часом Марія Ткачівська взагалі активнющий романіст. Розписалася, розвидавалася, як та таки Жорж Санд.
Спочатку видала досить «слизький» роман «Тримай мене, ковзанко». Стрімко злетіла в обійми читачів (книжки, в обійми, а не...)
Згодом десь віднайшла для себе Дон Жуана. Ну, як кажуть, тема вічна і вдячна. Читайте, в бібліотеках книжка є.
Згодом, в її творчому кошику завелися перепілки, які злетіли в назву її роману.
Про всю творчість Марії Ткачівської не стане місця тут написати. Про її викладання в університеті - іншим разом.
А нині ще й вітання з ювілеєм, пані Маріє!
                                                 Щире вітання від Василя Бабія!