Українська мова – це барвиста, запашна, нев’януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку із давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою. 
Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не покладав на   мову найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачив невідривно від долі рідної мови, адже «найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова», - говорив колись Панас Мирний. До цієї дати в читальному залі пройшла мовна хвилинка  "Слово про рідну мову"  за участю Діани Галишич, яка прочитала вірш В.Баранова "До українців".