Вишию я в хрестик, вишию узори,
Вишию квітками ранньої весни,
Щоб яскраві –  нитки, щоб зашити горе,
Щоб не знати більше клятої війни.
Хрестиком у хрестик вишию узори,
Кожен щоб на свято одягнути міг.
Символ українця, нації і волі, 
Щоби був надійний поруч оберіг.
Вишиванко люба, вишиванко мила,
Будь окрайцем в серці, приспівом в піснях!
У душі скарбниця, невмируща сила,
І рожеве сяйво у дитячих снах.
Хрестиком у хрестик вишию я долю 
Всім синам і донькам в маминих руках. 
Україні-неньці – процвітання й волю, 
Про яку щоденно просим в молитвах. 
Ти, сорочко світла, берегине роду,
Ти близька до тіла кожному із нас,
Життєдайна нитка нашого народу,
Ти найголовніша із усіх прикрас! 
         Світлана Онуляк-Мінтенко
День вишиванки – це не просто про одяг. Це про пам’ять. Про бабусині руки, що вишивали молитву у кожному хрестику. Про коріння, яке не зламати. Про Україну – в серці, у нитках, у крові. У цей день ми одягаємо вишиванку як броню – тиху, але сильну. І нагадуємо собі й світові: ми є, ми були, ми будемо.
Українську вишиванку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка є головним оберегом людини.
Вишиванка в Україні – світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.
15 травня в бібліотеці пройшла акція «Вишиванку одягаю – Україну прославляю».
В рамках акції у читальному залі  організовано  книжково-ілюстративну виставку «Моя вишиванка – душа України» та виставку творчих робіт «Любов’ю квітнуть вишиванки». 
А ще була колоритна фотосесія у вишитих сорочках для відвідувачів та працівників бібліотеки.